Глибокі думки великого Арістотеля.
Колишній співробітник поліції Лос Анджелесу і, за сумісництвом, найколоритніший баскетболіст останнього десятиліття дав інтерв’ю спеціальному кореспонденту нашого партнера – сайта ESPN – Марку Штейну. Марк, в свою чергу, з неймовірною швидкістю переслав інтерв’ю нам. Отже
Глибокі думки великого Арістотеля.
“Чи ти сумуватимеш, коли я піду?”
Саме цими словами Шакіл О’Ніл привітався зі мною під час нашої першої зустрічі в цьому сезоні.
Шак наполягає, що сказав це виключно для того, щоб рій надокучливих журналістів трохи пожужжав. Це нагадало мені про те, як він любить “ляпнути що-небудь тільки заради того, щоб спостерігати за реакцією”. Гм, да невже?
Але Ґреґа Одена нам бракуватиме значно раніше, ніж Шака. Вчорашня гра у Феніксі на перших вихідних нового сезону мала б стати найпершою зустріччю Шака і Одена, яка не трапилась торік через Одена та його коліно, і не трапилась цього разу через вивих щиколотки.
Ось чому ми вирішили присвятити свою найпершу цьогорічну колонку 36-річному гравцю, який, схоже, у свій перший повний сезон у Феніксі починає відчувати, що він – не вічний, і який починає згадувати навіть часи свого двадцятиріччя.
“Я не дуже-то й бачив як він грає” – каже Шак про Одена, і хоча б в цьому він не відрізняється від більшості людей. “Схоже, що він обдарований для гри в захисті … але йому ще далеко до рівня сьогуна. А коли він досягне цього рівня, я вже давно закінчу кар’єру.”
Коли я спитав, чи прагне він зустрічі з Оденом так само, як її прагнуть вболівальники, Шак відповів: “Це не так вже й прикольно, коли ти на спаді. Я застав Патріка Юїнга і Шефа (Роберта Періша) в кінці їх кар’єр. Коли я був молодим, я прагнув знищити всіх цих гравців… Юїнга, Девіда Робінсона, Роні Сейкалі, Шефа. Як кажуть, що посієш, те й пожнеш”.
І решта нашого діалогу:
Марк Штейн: Подейкують, що ти справді вже бачиш кінець своєї кар’єри?
Шакіл О’Ніл: Не те, щоб я вже бачив кінець. Це немов оренда – лишилось два роки оренди, а там я подумаю чи варто продовжувати договір, чи, може, зайнятись чимось іншим.
МШ: А якщо оцінити це в цифрах, то яка ймовірність того, що ти гратимеш після закінчення діючого контракту?
ШО: Я не знаю. Ніхто ніколи не знає цього. Мені подобається грати на високому рівні. Я б дуже не хотів дожити до того, щоб мене “возили”, або виходити з лавки.
МШ: Чи ти й досі відчуваєш, що тобі ще далеко до подібного стану?
ШО: Я добре почуваюсь. Не скажу, що на 18 чи 19 років, але я й досі можу виходити на майданчик і допомагати партнерам. Я не думаю, що Санз очікують від мене 20 + 17 чи 27 + 20, але я знаю, що я можу допомогти Амаре та іншим гравцям.
МШ: Якщо ти виграєш Титул в наступні два роки, чи буде тобі легше піти? Може, ти схочеш піти на високій ноті?
ШО: Це був би непоганий сценарій. Я завжди думав, що найкращий кінець кар’єри був у Джордана (в 98-му році з Чікаго). Забив останній кидок, випроставши руку високо вгору відразу після того, як штовхнув Брайона Рассела. Я б хотів чогось схожого.
МС: Але потім він повернувся.
ШО: Так, потім він повернувся.
МШ: Гадаю, ти не повернешся після того, як раз підеш.
ШО: Я не знаю, справді не знаю. Коли я сказав влітку, що мені лишилось 735 днів, я не мав на увазі “до кінця кар’єри”. Я мав на увазі “Гей, лишилось 735 днів до кінця оренди, а там подивимось!”.
МШ: Якщо ти не виграєш ще один Титул, чи будеш ти задоволений чотирма каблучками? Чи достатньо ти зробив? Чи прагнеш ти випередити Тіма Данкана?
ШО: Коли я ріс з моїм батьком, перед моїми очима щодня були Расселл, Карім і Вілт. У Білла одинадцять титулів, так що його я ніяк не дожену. Карім має шість. Я б дуже хотів обійти його чи хоча б зрівнятись, але зараз я ніби на третьому місці за Титулами, разом з великим Тімом Данканом. Я б також дуже хотів виграти вп’яте до того, як це зробить Данкан, але він чудовий гравець у чудовій команді. Але, втім, він – не центровий. Він – форвард.
МШ: Ти справді в це віриш?
ШО: Так. Він – центровий? Не думаю. Він – не центр. Він що, грає п’ятого номера? Ні, він просто високий.
МШ: Коли ви граєте проти Сперз, то кого ти тримаєш у четвертій чверті?
ШО: Його.
МШ: А хто тримає тебе?
ШО: Не завжди він.
МШ: В останній чверті…
ШО: Інколи… Але, чекай, він чудовий “великий”. Він – високий “четвертий номер”, який також може грати п’ятого, але більшу частину своєї кар’єри він грав четвертого, і в команді був хтось більший за нього.
Ми – сьогуни різних типів. Між нами ніколи не було справжнього суперництва. Ніколи було нічого схожого на те, що було між мною і Алонзо Морнінгом, чи мною і Девідом Робінсоном.
МШ: Як ти реагуєш, коли люди кажуть, що обмін Шака був невдалою ідеєю?
ШО: Я звик до цього. Я маю витримувати більший і жорсткіший тиск, ніж будь-хто… Я відіграв 16 років, і 12 років лишався крайнім (прим. Штейна – в ті роки, коли його команда не вигравала). Щоразу, коли ми програємо – це моя провина. Я жив з цим все своє життя, не бачу в цьому проблеми. Але торік я зробив все, чого від мене просили. Мені здається, що ми не мали достатньо часу. Ми намагались щось змінити в кінці сезону, але Сперз були просто сильнішими. Цього року ми разом з самого початку, так що до плей-офф вже притремось один до одного.
МШ: А як ти реагуєш, коли кажуть, що теперішні Санз вже не претеднують на Титул?
ШО: Ми маємо шанс. Я грав і за менш обдаровані команди. Я граю достатньо для того, щоб відрізнити хорошу команду від жахливої. Ми розігруємо нові схеми, але все буде гаразд. Ми маємо все необхідне.
МШ: Чи буде Фенікс твоєю останньою командою?
ШО: Тут круто. Я не проти.
МШ: Ти знаєш, що тебе питатимуть про твій реп про Кобе (коли Шак заспівав, що Кобе нічого не виграв без нього) щоразу, як ви гратимете проти Лейкерз.
ШО: Я готовий до цього. Я говорив з ним. У світі, в якому ми зараз живемо, кожен з нас перетворюється на ЗМІ. Кожен може зняти кліп чи зробити фотку, а потім вивісити в Інтернеті.
МШ: Через подібний стан речей, чи ти жалкуєш про те, що зробив це?
ШО: Ні. Ні. Бо мені було весело, і всім в клубі було весело. Це було зроблене задля сміху, так само, як ми з Кобе репували проти Брайана Шо і Джі Ар Райдера. Для тих, хто не в’їжджає в фрістайл, подивіться фільм Емінема “Восьма миля”, чи мої танці з ЛеБроном і Двайтом Говардом, і передивіться мій фрістайл проти Владе Діваца під час фіналу Заходу. Я зробив цю фігню в Далласі, коли в клубі був Марк К’юбан, коли я класно проводив час, спілкуючись з ним на сцені.
МШ: Тобто, ти не зраджуєш своєму стилю життя навіть тоді, коли хтось пхає камеру тобі в обличчя?
ШО: Ніііііі. Аж ніяк. Я намагаюсь не вчиняти кримінальних злочинів. Я намагаюсь жити як зразковий громадянин. Я – справжній зразок. Що бачиш, те й маєш. Я не намагаюсь грати якусь роль, і, думаю, це правильний шлях. Я – не з тих гравців, які мають по 20 чи 30 радників, які кажуть їм що робити. Все, що я зробив у своєму житті, було зроблено і придумано мною. Чи хотів би я жити інакше? Ні.
Я живу і не намагаюсь щось отримати від світу. У цьому світі, ти або подобаєшся всім, або ні. Але я не збираюсь змінювати своє життя для того, щоб комусь сподобатись. Нічиї вчинки і жодні слова не заженуть мене в депресію, і не примусять випити яду.