Олексій про баскетбол

Понеділок, 3:00

Портленд - Сан Антоніо.

Атланта - Клівленд.

На жаль, два “головних” матчі сьогоднішнього дня - Детройт проти Бостону і ЛАЛ проти Санз - є набагато менш цікавими, аніж вони виглядали при складанні розкладу. Тож нам доведеться дочекатись пізньої ночі, коли аж о третій годині за Києвом розпочнуться два більш-менш цікаві двобої: репетиція півфіналу Сходу Клівленд - Атланта і молода команда Портленду проти молодих Сперз.

Так, особисто я буду дивитись цю гру не заради Тоні Паркера чи можливого повернення Тіма Данкана - я дивитимусь її заради Джорджа Гілла, Маліка Гейрстона і Попса Менса-Бонсу (якщо ви вперше чуєте про них - подивіться це). Їх гра проти Кавз була настільки захоплюючою, що повністю компенсувала жахливе враження від безпорадного розгрому і примусила дивитись у майбутнє з оптимізмом.

Наврядчи три гри без Данкана могли дати фанатам Сперз більше позитивних емоцій. Спочатку ми згадали, що Тоні Паркер - один з двох-трьох найкращих розігруючих в НБА, і лише відданість команді і рівень партнерів не дають Тоні набирати ті самі 20 + 10, які має Кріс Пол і колись мав Стів Неш (Джон Холлінджер з сайту ESPN підрахував, що за час проведений на майданчику один Тоні Паркер обіграв Даллас з рахунком 66 : 54. Більше того - наступного дня Тоні аналогічно обіграв Портленд). Потім ми побачили, що необстріляна молодь Сперз має достатньо енергії і вмінь, аби запалювати глядачів і легко виносити зовсім не слабких запасних Клівленда. А якщо ми дочекатись повернення Ману Джинобілі, а потім згадати про права Сперз на Робертаса Явтокаса і, звичайно, Тіаґо Спліттера - то стає зрозумілим, що ніщо не завадить Сперз претендувати на Титул аж до кінця кар’єри Данкана у далекому 2012-му році.

І, наостанок, про NBA League Pass. Це - круче, ніж можна було подумати. Всього лише за 50 баксів можна півроку дивитись всі матчі НБА у суперкласній якості з суперкласними коментарями, причому не тільки напряму, але й у повторах у будь-який час доби. Рекомендую.

Оригінал.

Сперз – на роздоріжжі.

З одного боку, у 2010-му році вони матимуть купу вільних грошей і можливість зібрати конкурентну команду після завершення кар’єри Тіма Данкана. З іншого боку, перспективи негайного виграшу Титулів ваблять не менше. (more…)

Для початку – кілька зауважень не про Сан Антоніо.

Селтікс мають найкращих глядачів в НБА. Не згадаю іншого залу, де підтримка глядачів була настільки сильною. Вони не просто знають коли кричати “діфенс” – вони знають ЯК кричати, і вміють робити це з самого початку гри. Атмосфера в Клівленді і Бостоні різнилась на порядки. Фанатів Селтікс було чутно з найпершого вкидання, а фанати Кавз все чекали останньої чверті; коли вона настала - прокидатись вже було пізно.

———————–

Як не важко помітити, Брайант і Джеймс грають один проти одного … гм, не дуже. Наприклад:

Перша гра. ЛАЛ - Кавз 105 - 88.
Кобе: 20 очок + 6 відскоків + 12 передач, 9/22 з гри, 1/5 трьошок.
ЛеБрон: 23 + 9 + 4, 9/25, 1/5.

Друга гра. Кавз – ЛАЛ 91 – 101.
Кобе: 19 + 3 + 2, 8/17, 0/2.
ЛеБрон: 16 + 8 + 12, 5/20, 2/8.

Проблеми Брайанта зрозумілі - Джеймс просто здоровіший і не сильно поступається в швидкості, тож зрозуміло, що Кобе важко кидати проти набагато вищого гравця. Втім, в другій грі Кобе підлаштувався: кидав менше, влучав більше, і, що головне, частіше ділився м’ячем з партнерами.

Проблеми Джеймса криються не стільки в чудовому захисті Лейкерз (погляньте на NBA Hot Spots – з-під кільця протягом сезону Джеймс забиває 68%, а проти ЛАЛ – 28%), а в самій особистості Кобе Брайанта. ЛеБрон занадто сильно хоче довести, що саме його шварц довший він - справжній МВП, втрачає самоконтроль і кидає забагато складних кидків. Подивимось чи вдасться йому щось з цим зробити.

———————–

Результати матчів регулярки між основними фаворитами:

Рахунки головних фаворитів між собою:

Лейкерз: 2 – 0 проти Селтікс, 2 – 0 проти Кавз, 1 – 1 проти СА, 5 – 1 загалом.
СА: 1 – 0 проти Селтікс, 1 – 1 з ЛАЛ, 2
 – 1 загалом.
Кавз: 1 – 1 з Селтікс, 0 – 2 проти ЛАЛ, 1 – 3 загалом.
Селтікс: 1 – 1 з Кавз, 0 – 1 проти СА, 0 – 2 проти ЛАЛ, 1 – 4 загалом.

І найцікавіше (звичайно, вони вже не фаворити, проте все одно):
Орландо: 2 – 0 проти ЛАЛ, 2 – 0 проти СА, 1 – 0 проти Кавз, 0 – 2 проти Селтікс, 5 – 2 загалом.

Цікаве зауваженя під час чату Сіммонса:

Що ж дійсно змінилось в ЛеБроні з минулого року, так це те, що він зіграв на Олімпіаді і побачив як ставляться до баскетболу гравці типу Кобе, і зрозумів, що він не отримує максимума зі своїх здібностей. Ось в чому різниця.

Схожа історія трапилась з Барклі. Гра за Дрім Тім-92 докорінно змінила його кар’єру - він приїхав в Санз у добрій формі і виграв МВП. І все це завдяки тому, що він провів все літо з Джорданом і Мелоуном, і його мотивація стрибнула на порядок.