Зубами і нігтями
Вперше за останні десять років Сан Антоніо Сперз починають плей-офф не претендуючи на Титул.
Щасливе минуле фанатів Сперз не зробить цю пілюлю солодшою ані на грам. Але я заявляю прямо: я чекаю плей-офф сильніше, ніж будь-коли. Після всіх наших травм це звучить маячнею, проте, чесно кажучи, я ніколи не стверджував, що я нормальний.
Я чекаю плей-офф, бо Сперз все одно можуть грати в свою гру і отримати максимум зі свого потенціалу (нинішнього потенціалу, звісно). Ми і досі можемо вийти у фінал Заходу. Досягти цього буден важко – набагато важче, ніж раніше – проте це можливо. І цього разу, коли ми перемагатимемо, ніхто не озиратиметься і не називатиме наші перемоги неминучими. Бо неминучість немає нічого спільного з тим, що трапиться зі Сперз цього року. Кожен крок, який Сперз зроблять після 18 квітня, вони мусять заслужити. Не буде легких перемог. Ми не побачимо рахунків 4 – 0 чи 4 – 1. Ми будемо лише тінню колишнього Сан Антоніо, проте ми все одно зможемо зіграти в свою гру.
Ми можемо програти в першому ж раунді. Ми можемо досягти того, що недалекі аналітики назвуть «типово далеким» проходом в плей-офф. Але що б не трапилось, я не сидітиму перед телевізором, спокійно очікуючи наперед відомого результату. Ми знову в пелотоні. Для мене – фаната баскетболу – це щастя. Кожна гра буде доказом драматичності баскетболу. Довідники завжди міститимуть 1999-тий, 2003-тій, 05-тий і 07-мий роки, проте проникливі аналітики можуть запам’ятати саме цей рік. Вони запам’ятають його як рік, коли Сперз відмовились мирно піти зі сцени.